Get Adobe Flash player

O nas ● За нас

„PŁYNIE WISŁA PŁYNIE”!

Macedonia to mały kraj położony na Bałkanach, który do 1991 roku był jedną z republik byłej Jugosławii. Jeszcze w latach sześćdziesiątych ubiegłego wieku, na terenie Macedonii zaczęła tworzyć się macedońska Polonia. W jej skład weszli obywatele polscy (przeważnie Polki), których los rzucił na Bałkany z powodu zawartych związków małżeńskich z tutejszymi obywatelami, a także Macedończycy pochodzący z Egejskiej Macedonii (obszar w Północnej Grecji ), którzy po wojnie domowej w Grecji (1948 r.) znaleźli tymczasowe schronienie w Polsce, a następnie pod koniec lat 60-tych i 70-tych powrócili i osiedlili się na terenach dzisiejszej Republiki Macedonii.

Tutejsza Polonia, wspomagana także przez Macedończyków, którzy darzą Polskę wielką sympatią, na początku lat 90-tych ubiegłego wieku, utworzyła Macedońsko-Polskie Towarzystwo Kulturalne "Wisła", które oficjalnie nie było zarejestrowane, zgodnie z istniejącymi przepisami prawa w rejestrze organizacji pozarządowych. Z biegiem czasu zaistniała potrzeba prawnego uregulowania działalności Towarzystwa i dlatego w czerwcu 1993 roku zostalo zwołane nowe Założycielskie Walne Zgromadzenie i powstalo Towarzystwo Przyjaźni i Współpracy Macedońsko-Polskiej "Wisła", które zostało zarejestrowane 28 sierpnia 1993 r. jako pierwsza organizacja polonijna na terenach byłej Jugosławii.

Struktura organizacyjna "Wisły" jest wielowarstwowa. Przede wszystkim istnieje Towarzystwo z siedzibą w Skopje, a na trenie całej Macedonii pracują zarejestrowane Oddziały Towarzystwa w Bitoli, Prilepie, Tetovie, Koczani i Strumicy. Równolegle z niniejszą strukturą organizacyjną istnieją tzw. polskie kluby "Polonia" (w Skopju, Bitoli, Prilepie), które swoją działalność realizują w ramach Towarzystwa "Wisła". Pracą klubów przez cały okres kierują Polacy i ich działalność ukierunkowana jest w stronę pielęgnowania języka polskiego, kultury i tradycji. O ile Zarząd i jego Oddziały odpowiadają za kreowanie ogólnej polityki Towarzystwa, o tyle w polskich klubach dominuje akcent polski. Przykładowo w wynajmowanym przez Towarzystwo pomieszczeniu, “Klubie Polonia” w Skopju odbywały się prez lata tradycyjne piątkowe spotkania.

Członkami Towarzystwa są osoby o różnych zawodach, różnej orientacji religijnej i różnych poglądach politycznych. Jednak nigdy ani wykształcenie, ani religia, ani też polityczna orientacja nie były przyczyną wzajemnego niezrozumienia. Każdy z nas robił to, co do niego należało. Pragniemy podkreślić, że zawsze wszyscy pracowali nieodpłatnie i z wielkim zaangażowaniem. Jesteśmy także znani z organizacji tradycyjnych już "Dni Kultury Polskiej w Macedonii". Dotychczas zrealizowaliśmy wiele kulturalnych prezentacji-koncertów, wystaw, projekcji filmowych, promocji. Każdego roku organizujemy "Wieczór Polski", na którym spotyka się największa część członków Towarzystwa i nie tylko. Tego wieczoru najlepiej być w Skopju, aby w pełni przeżyć atmosferę polsko-macedońskiej przyjaźni. Nie możemy pominąć wspaniałych „Wieczorów Chopinowskich”, organizowanych przez wiele lat w Bitoli, które na trwałe weszły do kalendarze imprez kulturalnych miasta konsulów.

Jednym z zadań, które postawiło przed sobą Towarzystwo było zachowanie i pielęgnowanie języka polskiego, historii i obyczajów. Dlatego też specjalny akcent postawiliśmy na pracę sobotniej szkółki polskiej. Powstała ona zaraz po rejestracji Towarzystwa "Wisła" i działa do dnia dzisiejszego. Szkółką kieruje mgr Elżbieta Barakoska–absolwentka Uniwersytetu Jagiellońskiego, a obecnie w jej zastępstwie dr Dagmara Szałęga, lektor języka polskiego na Uniwersytecie im. „Św. Cyryla i Metodego” w Skopju . Działalność polskiej szkółki ma dla nas szczególne znaczenie. W okresie, kiedy Towarzystwo „Wisla" zaczynało swoją pracę,duża liczba dzieci z mieszanych polsko-macedońskich małżeństw nie mówiła po polsku, jak również i niektóre Polki miały problemy z językiem ojczystym. Dzisiaj nie ma w Macedonii dziecka (członka Towarzystwa) z mieszanego małżeństwa, które nie mówiłoby po polsku i po macedońsku prawie w jednakowym stopniu. Na rezultaty nie trzeba było długo czekać, gdyż ok. 80% byłych uczniów sobotniej szkółki polskiej obecnie studiuje w Polsce lub są absolwentami polskich uczelni) lub też, studiowała na kierunku Filologii Polskiej na Uniwersytecie im. „Św. Cyryla i Metodego” w Skopju. Pragniemy podkreślić, iż praca tego typu szkółki jest rzadkim zjawiskiem w Macedonii i jest ona naszą dumą. Dlatego wyrażamy podziękowanie polskim instytucjom: Ministerstwu Edukacji, Stowarzyszeniu "Wspólnota Polska", Ministerstwu Spraw Zagranicznych, Polskiej Ambasadzie w Skopju..., którzy w dużym stopniu wspomagają jej pracę, jak również aktywnie uczestniczyli w organizacji kolonii i obozów letnich w Polsce. Nasza młodzież, dzięki przydzielanym stypendiom, mogła studiować na polskich uczelniach. Daniel Simić, Viktor Barakoski, Lidija Placek, Aleksander Jakovik, Vlado Madżar, Igor Kulačkov, Bobi Mitev, Pawel Ristovski, Emilija Velkovska, Maja Trajanovska, Elena Atanasiu, Marta Mačkovska, Aleksandar Georgievski, Viktorija Došlakovska, Anna Maria Svetozarov, Stefan Donevski, Silvija Zlatanovska, Filip Georgievski, Mihail Barakoski, Ivo Ristovski, David Trajkovski, Ivona Bočvarova, Taško Šumarov, Brankica Dimitrieva, Eva Mačkovska, Ivona Atanasiu, Filip Svetozarov... to są nasze dzieci, a dzisiaj już dorosłe osoby, które niejednokrotnie już wychowują swoje dzieci, które również mówią po polsku, albo uczą się tego języka i właśnie nam o to chodziło.

Dwudziestolecie istnienia Towarzystwa Przyjaźni i Współpracy Macedońsko-Polskiej "Wisła" jest dobrą okazją do dokonania retrospekcji dotychczasowej działalności i sprawdzenia, czy cele, które przed sobą postawiła „Wisła" w chwili jej utworzenia są realizowane.

Co mówi statystyka? 

W czasie 20 lat odbyło się ponad 600 spotkań w polskich klubach w Skopju, Bitoli i Prilepie. Zorganizowanych zostało ponad 300 ogólnych manifestacji i różnego rodzaju spotkań, z których należy wyodrębnić 26 koncerty z udziałem znanych macedońskich artystów i 15 koncertów z udziałem młodych artystów z Polski. Zorganizowanych zostało 20 wystaw (współczesnego malarstwa polskiego, grafiki, plakatu teatralnego, książki, karykatury...).

W czasie wspólnych projekcji filmowych zostało zaprezentowanych 10 najnowszych osiągnięć kinematografii polskiej. Miało miejsce wiele „Polskich Wieczorów " i wspólnie zorganizowanych Świąt Bożego Narodzenia. Spotykaliśmy się w czasie karnawału, jak również w czasie Świąt Wielkanocnych.

Tradycyjnie w maju i we wrześniu spotykaliśmy się nad Jeziorem Treska (w okolicy Skopja), organizowane były wspólne spotkania w Bitoli, Prilepie, Kruszevie, Ochrydzie, Strumicy, Tetovie, Krivej Palance...

W Skopju mieliśmy okazę spotkać się z ważnymi osobistościami z życia politycznego Polski, jak np. z Aleksandrem Kwaśniewskim, Lechem Kaczyńskim, Bronisławem Komorowski,m Tadeuszem Mazowieckim, Henrykiem Sokalskim, członkami polskiego Rządu, Sejmu i Senatu, jak również z przedstawicielami życia kulturalnego, naukowego, gospodarczego i polonijnego Polski.

Dzięki członkom „Wisły" i gościnności Kościoła Katolickiego ze Skopja, zostały nawiązane kontakty z przedstawicielami Zgromadzenia „Chrystusowców" z Poznania, którego przedstawicieli parokrotnie mieliśmy okazję gościć u nas, a w ostatnich latach, dzięki uprzejmości kapelanów wojskowych, przebywających w polskim kontyngencie wojskowym w Kosovie oraz dowódców kontyngentu, w każdą ostatnią niedzielę w miesiącu, odbywa się msza w języku polskim.

Ludzie pamiętają - nie zapominają. I właśnie z uwagi na przytoczoną statystykę powinno zostać zapisane i zapamiętane, że to właśnie Towarzystwo „Wisła" w trudnym dla społeczeństwa macedońskiego okresie – w latach 2001-2002 (kryzys wojenny) - wytrwale broniło języka polskiego, kultury, historii i polskiej tradycji oraz pomagało rodzinom polskim z najbardziej zagrożonych terenów przetrwać te niewątpliwie ciężkie chwile.

Najlepiej o nas mówią nasze czyny, ale w sumie nie najważniejsze są kulturalne manifestacje, wizyty ludzi znanych. Najważniejsze jest to, że Polacy w Macedonii mówią po polsku, że po polsku mówią nasze dzieci i dzieci ich dzieci, że śpiewane są polskie kolędy, że obchodzone są polskie święta... i że Polacy są Polakami.

No niestety, „Wisła” płynie swoim nurtem w Macedonii, a lata lecą i zdrowie już nie to samo, niektórzy opuścili nas już na zawsze: Krystyna Sołtys-Miteva, Stanisława Simic, Włodzimierz Placek, Branko Bojkovski, Gjorgi Borisovski, Żivko Markovski..., lecz należy wierzyć, że nasze dzieci i wnuki będą kontynuowały naszą ideę – pogłębiania przyjaźni i współpracy macedońsko-polskiej.

„ТЕЧЕ ВИСЛА ТЕЧЕ“!

Македонија е мала држава сместена некаде на Балканот, која до 1991 година беше една од републиките на поранешна Југославија. Нека биде запишано дека уште во шеесетите години од минатиот век на просторот на Македонија почна да се создава македонската „Полонија“. Неа ја сочинуваа државјани на Полска (пред се Полјачки), чии судбината, порди склучените брачни заедници со овдешните луѓе, ги донесе на ова парче на Балканот, како и Македонците со потекло од Егејска Македонија (Северна Грција) кои по граѓанската војна во Грција (1948година) најдоа привремено сместување во Полска, а потоа, некаде кон крајот на шеесетите и седумдесетите годни, се вратија на просторот на денешна Република Македонија.

Овдешната Полонија, помогната, исто така, и од страна на Македонците, кои имаат големи симпатии кон Полска, на почетокот на девеесетите години на минатиот век го формираа Македонско-полското културно друштво „Висла“, кое за жал, согласно со постоечките правни прописи не беше регистрирано во регистарот на невладини организации. Токму затоа со тек на времето се потреба од законско регулирање на работата на Друштвото и затоа во јуни 1993 година се свика ново Оснивачко собрание по што се формира Друштвото за македонско полско пријателство и соработка „Висла“, кое се регистрира на 28 септември 1993 година како прва полонијна организација на просторот на поранешна Југославија.

Организационата структура на „Висла“ е повеќеслојна. Пред се збор станува за Друштвото со седиште во Скопје, а на просторот на цела Македонија работат регистрираните ограноци на Друштвото во Битола, Прилеп, Тетово, Кочани и Струмица. Парарелно со оваа организациона структура постојат и таканаречените полски клубови „Полонија“ (Во Скопје, Битола, Прилеп), кои својата работа ја реализираат во рамките на Друштвото „Висла“. Работата на клубовите цело време е креирана од страна на Полјаци и нивната активност е усмерена во негувањето на полскиот јазик, култура и традиција. И ако Друштвото и неговите ограноци одговараат за креирањето на глобалната политика на Друштвото, тогаш во полските клубови доминира полскиот акцент. Така, секој петок, во изнајмениот простор од Друштвото во Скопје, со години се одржуваа таканаречените петочни полонијни средби.

Инаку, членови на Друштвото се луѓе од различни професии, од различна вероисповед и различни политички определби. А сепак, никогаш ниту образованието, ниту религијата, а ниту политичката орјентација не беа причини за недоразбирања. Секој од нас го работеше тоа – што требаше да го сработи. Треба да се подвлече дека сите работеа без паричен надоместок и голем елан. Познати сме по организација на веќе традиционалните „Денови на полска култура во Македонија„. Досега реализирани се многу културни презентации: концерти, изложби, проекција на полски филмови, разни промоции. Секоја година се организираше „Полската вечер“, на која се среќаваше најголемиот дел на членовите, но не само тие. Таа вечер најдобро беше да се биде во Скопје, за во целост да се доживее атмосферата на полско-македонското пријателство. Не може да се одминат и прекрасните „Шопенови вечери“, организирани дваесет години од Огранокот на Друштвото во Битола. Манифестација која е влезена во културните случување во градот на конзулите - Битола.

Една од задачите кои си ги постави Друштвотп беше сочувувањето и негувањето на полскиот јазик, историја и обичаи. Затоа, исто така, посебен акцент беше ставен на работата на Полското саботно училиште. Училиштето почна со работа веднаш по формирањето на Друштвото „Висла“ и работи до ден денешен. Со школата раководи м-р Елжбиета Баракоска, дипломец на Јагиелоњскиот универзитет, а во моментов ја заменува д-р Дагмара Шеленгло, лектор по полски јазик на Универзитетот „Св. Кирил и Методиј“ во Скопје.Работата на полското училиште за нас има огромно значење. Во Време кога Друштвото ја почнуваше својата работа голем број на деца од мешаните полско-македонски брачни заедници не зборуваа по полски, а и некои ПОлјачки почнаа да имат проблем со мајчиниот јазик. Денес во Македонија нема дете од мешаните полско-македонски семејства, кое не говори полски и македонски јазик. На резултатите не требаше да се чека, бидејќи околу 80% од поранешните ученици на полското саботно училиште во моментов студираат во Полска или се дипломорани студенти на полските високи школи, а дел од нив ги среќаваме и на Катедрата за Полонистика на Филолошкиот факултет „Блаже Конески“ во Скопје. Сакаме да истакнеме дека работата на ваков тип на училиште во Македонија е ретка појава и токму затоа сме многу горди. Токму затоа и нашата благодарност кон полските институции: Министерството за образование, „Вспулнота Полска“, Министертвото за надворешни работи, Полската амбасада во Скопје... кои во голема мера ја помогнаа неговата работа, а активно учествуваа и во организацијата на колониите и летните логорувања во Полска. Нашата младина, благодарејќи на добиените стипендии, можеше да студира на полските факултети. Даниел Симиќ, Виктор Баракоски, Лидија Плацек, Александар Јаковиќ, Владо Маџар, Игор Кулачков, Боби Митев, Павел Ристовски, Емилија Велковска, Маја Трајановска, Елена Атанасиу, Марта Мачковска, Александар Георгиевски, Викторија Дошлакоска, Ана Марија Светозаров, Стефан Доневски, Силвија Златановска, Филип Георгиевски, Михал Баракоски, Иво Ристовски, Давид Трајковски, Ивна Бочварова, Ташко Шумаров, Бранкица Димитриева, Ева Мачковска, Ивона Атанасиу, Филип Светозарев... тоа се нашите деца – денес веќе возрасни луѓе, од кои не еден денес воспитува и свои деца, кои пак, исто така, говорат полски, или пак го учат тој јазик. Што повеќе сакаме!?

Дваесетгодишнината на „Висла“ е добар повод да направиме ретроспектива на досегашните активности и да бараме потврди дали целите, кои пред себе ги постави „Висла“, кога се формираше, се реализирани.

Што вели статистиката?

За овие 20 години се одржани над 600 средби во полските клубови во Скопје, Битола и Прилеп. Организирани се околу 300 манифестации и разни средби, од кои треба да се потенцираат 26 концерти со учество на уметници од Македонија и 15 концерти со учество на млади уметници од Полска. Организирани се 20 изложби (современо полско сликарство, графика, театарски плакат, книги, карикатури...).

Некомерциално се прикажани 10 најнови постигнувања на полската кинематографија. Ќе се најде место и за многуте „полски вечери“ и заеднички организирани божиќни, велигденски, карневалски и новогодишни прослави.

Традиционално во мај и јуни се среќававме покрај езерото Треска (во околина на Скопје), организирани беа заеднички средби во Битола, Прилеп, Крушево, Струмица, Тетово, Крива Паланка...

Во Скопје имавме можност да се сретнеме со важни личности од политичкиот живот во Полска како на пример со : Александар Квашњевски, Лех Качињски, Бронислав Коморовски, Тадеуш Мазовјецки, Хенрик Сокалски, со членови на полската Влада, Сејм (Собрание) и Сенат, како и со претставници на полските културни, научни, стопански и полонијни институции.

Благодарејќи на членовите на „Висла“ и гостољубивоста на Католичката црква во Скопје, се наврзаа контакти со преставниците на „Христусовци“ од Познањ, чии претставници повеќепати имаа можност да престојуваат во Скопје, а последните години благодарејќи на срдечноста на полските војни каплани, кои претстојуваат со контигентот на полските воени сили во Косово, како и поддршката на командантот на контигентот, секоја последна недела во месецот се одржуваат миси на полски јазик.

Луѓето помнат – не забораваат. И токму поради нужното внимание на статистиката треба да биде запишано и запомнето дека Друштвото „Висла“ во за Македонија тешките моменти во 2001/2002 година (воената криза) – истрајно го бранеше полскиот јазик, култура и историја и полските традиции и им помагаше на полските семејства во најзагрозените, со воени дејствија, региони да опстојат во тешките за нив моменти.

Најдобро за нас говорат нашите дела, но на крајот на краиштата не се најважни ниту културните манифестации, ниту посетата на познати „фаци“... Најважно е тоа дека Полјаците во Македонија говорат по полски, дека по полски говорат нашите деца и децата на нашите деца, дека се пејат полски коледарски песни, дека се слават полските празници... и дека Полјаците се Полјаци.

Но, за жал иако мирно Висла тече по своето корито во Македонија, годините и здравјето не се тоа што беа и токму затоа некои ги нема веќе меѓунас: Кристина Солтис-Митева, Станислава Симиќ, Владимир Плацек, Бранко Бојковски, Ѓорѓи Борисовски, Живко Марковски... и треба да се верува дека нашите деца и внуци ќе ја продолжат нашата идеја за продлабочување на македонско-полското пријателство и соработка.